МоваЯзык

/ Новини здоров'я

Про порятунок від коронавірусу, ненависть і особливий апарат. Відверте інтерв'ю з розробником скандального пристрою ШВЛ в Україні

  • "Новатор" оголосив про розроблення апарату штучної вентиляції легень, ціна одного пристрою – 20 тисяч гривень

  • У його основі – напрацювання ізраїльських учених і досвід європейських країн, доповнені українськими ноу-хау

  • Головні претензії до апарату, як-от відсутність зволожувача й підігрівання повітря або неможливість контролю обсягу кисню, виробник спростовує

  • Основна мета розроблення українського апарату ШВЛ – не заміна традиційних апаратів, а можливість допомогти в селах, невеликих містечках та машинах швидкої допомоги

35.9т
Читати матеріал російською

Хмельницьке державне підприємство "Новатор" розробило і планує запустити виробництво апаратів штучної вентиляції легень. На місяць готові випускати до 10 тисяч пристроїв. Номінальну ціну одного апарату ШВЛ також озвучилиблизько 20 тисяч гривень. Тоді коли за кордоном ціна на аналогічні пристрої може бути куди вища.

Однак запропонована винахідниками інновація несподівано викликала справжній шквал негативу. І пересічні українці, і окремі представники медичного середовища виступили з різкою критикою пристрою, в основі якого лежить винайдений ще в середині 1950-х років мішок Амбу. Тональність відгуків коливалася від "сумнівно, що цим пристроєм можна лікувати людей" до відверто хейтерських зауважень із переходом на особистості.

Що ж становить собою пропонований колективом ДП неінвазивний апарат ШВЛ на базі мішка Амбу, чи здатний скандальний винахід допомогти рятувати життя українців під час пандемії коронавірусу й чому держпідприємство стало мішенню масового всеукраїнського хейту, в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів директор "Новатора" Олексій Свистунов.

Олексію, розкажіть, чому кероване вами підприємство взялося за розроблення цього резонансного апарату? Як ішла робота? Чи дійсно на все у вас пішло рекордно мало часу всього 10 днів?

– Так, наш апарат штучної вентиляції легень ми дійсно зробили за 10 днів. Саме стільки часу зайняло його фізичне виготовлення. А от розроблення, ясна річ, тривало довше. Адже наші співробітники опрацьовували наявний зарубіжний досвід, обирали підходи, за якими нашу розробку буде реалізовано… Тож 10 виробничим дням передував десь із місяць часу, витраченого на розроблення апарату.

Тобто поштовхом для роботи стала пандемія?

– Так. ДП "Новатор", яким я керую, є виробником медичної техніки з понад 50-річним досвідом. Ми сертифіковані в ЄС як виробник медичної техніки – за міжнародним стандартом ISO 13485. Тож виробництво медичної техніки є одним із важливих напрямків нашої роботи.

І апарат штучної вентиляції легень, який ми розробили, став логічним продовженням нашої основної діяльності й нашим внеском у подолання коронавірусної інфекції. Почали ми з налагодження лінії з виробництва марлевих медичних пов’язок (нас, до речі, внесли вже у відповідний реєстр Держлікслужби).

А десь у лютому ми зрозуміли: епідемія в Україні – невідворотна. І існує серйозна загроза такого розвитку подій, коли наявних у країні апаратів ШВЛ не вистачатиме.

Тож у лютому ми почали теоретичне опрацювання способу можливого виконання такого пристрою, а далі – практичне виробництво, яке врешті й вилилося в розроблення цього апарату.

Чи дійсно ви використовували досвід Британії та Ізраїлю під час розроблення апарату?

– Так. У світі наразі існує близько 40 громад, які об’єднують від 150 до 1500 учасників кожна. І кожна з цих громад працює над розробленням та впровадженням певного виду апарату ШВЛ, який може бути використаний для лікування коронавірусу. Кожна з груп пропонує своє виконання, що вони можуть робити і як вони це бачать.

Волонтери склали список ресурсів усіх відомих апаратів ШВЛ з відкритим кодом і виклали в публічний доступ. Цей список, що складається з багатьох способів виконання, постійно оновлюється і змінюється.

Ми проаналізували запропоновані проєкти за критеріями відкритості, придатності до експлуатації, функціонального тестування, тестування надійності, допомоги у разі коронавірусної інфекції і зручності використання лікарем. І, зрештою, визначилися з кількома перспективними напрямками, які могли розвинутися, на нашу думку, у якісний і хороший виріб.

За основу взяли дві розробки. Зокрема, ізраїльський проєкт AmboVent. Настанови до його медичного застосування ми отримали від дуже відомого європейського виробника класичних апаратів ШВЛ. А далі вже наша робота. Ми доклали своїх зусиль для доопрацювання та втілення ідеї у вже готовий виріб.

Ви назвали низку критеріїв. А наскільки важливим для вас було питання кінцевої ціни виробу?

– Дуже суттєвим насправді. Ми хотіли домогтися, аби наш пристрій коштував якомога менше. Щоб наш пристрій був адаптований до серійного виробництва. Тому – так, ціна була важливим складником процесу.

У ЗМІ звучала цифра – близько 20 тисяч гривень за один апарат. Який прибуток закладено в цій сумі?

– Жодного. Ці 20 тисяч – це виробнича вартість апарату, це відшкодування безпосередніх витрат на комплектацію та виробництво.

Ми не передбачали отримання жодного прибутку від цієї діяльності. Ми хотіли зробити свій внесок у протидію пандемії.

До речі, якщо говорити про важливі чинники – для нас дуже суттєвою була можливість максимально локалізувати все виробництво на одному нашому підприємстві. Бо класичні апарати ШВЛ – це дуже складні вироби, деталі до яких виробляються не те що на різних підприємствах, а навіть у різних країнах.

Але в умовах пандемії коронавірусу ці ланки виявилися перерваними, виник надзвичайний попит. І швидко збільшити виробництво традиційних апаратів штучної вентиляції легень виявилося неможливо. Як і купити їх за кордоном: кожна держава, прагнучи захистити насамперед власних громадян, заборонила експорт ШВЛ.

З огляду на це потрібні були якісь новаторські рішення, які дали би змогу запропонувати щось. Так, можливо, вони технологічно обмежені. Так, можливо, як дехто каже, в основі цих рішень лежать застарілі технології. Але їхня перевага в тому, що їх можна виробляти великими серіями.

Наскільки ваш апарат може бути альтернативою класичним? Бо одна з претензій, які лунали на вашу адресу, стосувалася якраз того, що використовувати його можна досить нетривалий проміжок часу. І він у жодному разі не може замінити традиційний апарат ШВЛ.

– А ми такої мети – замінити – собі й не ставили. І ніколи не позиціонували наш апарат як таку заміну.

Традиційні, найвищий клас апаратів – це експертного типу апарати, які стоять у реанімаційних відділеннях. Ми одразу виокремлюємо їх як технічно найдосконаліший виріб, вартість якого сягає 200 тисяч доларів. Такі апарати – найвищий щабель технологічного медичного устаткування за цим напрямком, з нашим апаратом ми їх не порівнюємо ніяк.

Але перебіг хвороби не розпочинається з доправлення хворого до лікувального закладу. Спершу людина звертається по допомогу до медиків у себе вдома – у сільську лабораторію, в лікувальний районний заклад. Або викликає "швидку". І якраз забезпечення цієї первинної ланки можливістю надати якісну допомогу ми і ставили собі за мету.

В Україні "швидкі" не забезпечені автоматизованими апаратами ШВЛ. Саме отой мішок Амбу, який є рушієм для створення вентиляції в легенях пацієнта, є стандартним медичним виробом, яким укомплектована практично кожна машина швидкої допомоги. За винятком реанімобілів – але реанімобілі є лише в обласних центрах. Решта автомобілів має лише механічний мішок Амбу.

І навіть маленька отака автоматизація, яку пропонуємо ми, дасть змогу забезпечити надання медичної допомоги під час транспортування хворого до лікувального закладу або в умовах сільських амбулаторій.

Тому – ні, наш виріб у жодному разі не є заміною класичного апарату ШВЛ. І тим паче – експертного класу. Це є функціонально достатній мінімалістичний виріб, який має своє спеціалізоване спрямування і який може використовуватися доволі тривалий час.

Завдячуючи нашому апарату, можна дістатися до найвіддаленіших місцевостей, аби надати людині медичну допомогу. До того ж його тимчасове використання дасть змогу вивільнити апарати вищого класу, сучасні класичні, для пацієнтів, які потребують нижчого рівня вентиляції. Бо не всі пацієнти потребують одразу застосування класичних апаратів ШВЛ. І наш може стати тимчасовим рішенням, яке допоможе в період пандемії розподілити велику кількість хворих і дасть змогу використовувати класичні апарати ШВЛ більш рівномірно.

Простіше кажучи, вашою метою було допомогти людині дожити до моменту, коли їй зможуть надати повноцінну медичну допомогу? Чому ж тоді ваше розроблення викликало такий шквал обурення як у професійному середовищі, так і в суспільстві? Як ви сприйняли таку реакцію?

– Як я й ми гуртом сприйняли?.. Аби відповісти на це питання, я хотів би розповісти про одну мало відому широкому загалу річ. У світі є небагато розроблень подібних спеціальних виробів – вони називаються lower-cost ventilator – які отримали у своїх країнах схвалення національних органів охорони здоров’я до використання. І вимоги, до речі, до цих виробів законодавчо були визначені. Перша країна, яка визначила вимоги до мінімально прийнятного технічного оснащення для виконання вентиляторів задля лікування коронавірусної інфекції – це Англія. Ці вимоги затвердило англійське Агентство регулювання лікарських засобів та медичних препаратів під окремою назвою "швидка до виготовлення система вентиляції". Тобто вони законодавчо виокремили це спеціалізоване виконання від загального класу класичних апаратів штучної вентиляції легень, які є.

Якщо ж говорити про апарати, які вже були зроблені і отримали схвалення національних органів охорони здоров’я або органів, які опікуються цим питанням у національних країнах, то варто згадати проєкти Масачусетського технологічного інституту (Бостон, США). У них одразу два проєкти – Е-vent і Spiro Wave – отримали схвалення управління санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США.

І в основі той же принцип?

– Так. Той самий мішок Амбу. Виконання дуже схоже, можете подивитися.

До речі, одразу після схвалення місто Нью-Йорк придбало 3 тис. перших апаратів для міських лікарень за ціною 3 300 доларів. 10 млн доларів склав контракт.

Крім того, є ще ізраїльський AmboVent, про який я розповідав і від якого ми відштовхувалися. А тепер до цього короткого переліку додалася ще й Україна, де наш апарат отримав схвалення від національного органу, Міністерства охорони здоров’я, від якого ми отримали повідомлення про введення в обіг. Це дає можливість використовувати наш апарат у лікувальних закладах України.

Отже, досі ми маємо дуже поодинокі випадки, коли ця робота була доведена до свого логічного завершення й коли пристрій від стадії розроблення пройшов до стадії впровадження. І ми пишаємося тим, що стоїмо на одній сходинці зі знаними виробниками й розробниками з Ізраїлю та США.

І дивно було, що наші волонтерські зусилля, наші зусилля виробничників, наші зусилля організаторів, усе, що ми робили щиро, за власний кошт, прагнучи бути корисними – отримало отаку доволі неочікувану реакцію.

Як ви пояснюєте таку реакцію для себе?

– Коли ми тільки починали роботу, я зіткнувся з тим, що навіть наші співробітники до кінця не усвідомлювали, наскільки кваліфікованими, мотивованими, працездатними вони є. І що вони дійсно здатні робити обладнання найкращих світових зразків. Мені як керівникові чималих зусиль довелося докласти, аби подолати оцю початкову зневіру у власних силах, щоб зрушити справу з місця, спонукати людей до втілення, переконати їх, що вони здатні багато на що.

І, думаю, таке сприйняття, невіра в те, що в Україні можуть робитися речі, що не поступаються найкращим світовим зразкам, живе і в суспільстві. Думка, що це не так, що ми здатні багато на що, виявилася неочікуваною для спільноти. І, вочевидь, саме це сформувало критичне уявлення про те, що насправді було зроблено й що відбувається.

І знаєте, що трохи неприємно вразило? Нас дуже критикували. Водночас до заводу ніхто з критиків так і не звернувся. Ніхто не запитав у нас, а що ж входить до комплектації виробу, які в нього принципи роботи тощо.

Але ми отримали думки експертів, які ґрунтувалися на поширеній в інтернеті інформації, на уривчастих, часткових відомостях. На основі цього експерти склали свою думку – і оприлюднили її.

Насправді, якби була взаємодія, обмін інформацією, якби до нас звернулися – ми б із задоволенням надали всю технічну документацію, аби уникнути виникнення хибних тверджень через брак інформації. Напевно, тоді би і сприйняття нашої роботи було би зовсім іншим.

Втім, я не втрачаю надії на те, що зрештою так воно все і буде.

Із тих претензій, які звучали до апарату, які вважаєте найбільш несправедливими? Які з поширених тверджень про ваш апарат ви хотіли би спростувати?

– Найперше я хотів би подякувати навіть за ці критичні зауваження. Бо люди, коли вони висловлюють свою позицію так емоційно та стрімко, підкреслюють свою небайдужість до долі хворих, до процесу. І я їм вдячний за таку реакцію. Повторюся: якби ми обмінювалися інформацією, якби до нас спершу звернулися за коментарями, а вже потім формували думку – побоювань людей було куди б менше.

Що стосується претензій. Наприклад, було озвучено те, що наш апарат не має зволожувача повітря з підігрівом, що унеможливлює його тривале використання. Я повністю поділяю думку, що відсутність цих приладів унеможливлює тривале використання апарату. І повідомляю, що наш апарат їх має.

Інша претензія стосувалася проходження об’єму кисневої або повітряної суміші до легень пацієнта і отримання зворотного зв’язку. Повідомляю, що наш апарат має відповідні датчики, які надають цей зв’язок.

Отакі маленькі речі насправді визначають працездатність і застосування виробу. В нашому апараті вони є. І обмін інформацією був би дуже корисний для формування правильної думки.

Що далі? Якою бачите долю апарату? Чи будете продовжувати працювати над ним, вдосконалювати, запускати серійне виробництво?

– Звісно, будемо. Наш апарат, як я бачу, на сьогодні є найбільш промислово виконаним у світі. Він є найбільш дешевим у світі – з тих, які ми бачили. І він адаптований до серійного виробництва.

Ми будемо продовжувати ним займатися. Будемо уважно дослухатися до критичних зауважень лікарів і намагатися відповідно реагувати – або враховувати зауваження, або розвіювати помилкові побоювання.

У нас уже є зацікавленість із боку наших партнерів з африканських країн та держав Південно-Східної Азії. Ми зараз вже готуємо до підписання документ…

Будете налагоджувати експорт?

–Так. Ми плануємо постачати до зазначених регіонів наші вироби. Думаю, коли процес зрушить і коли в Україні довідаються, що вироби наші сприймаються й використовуються національними органами охорони здоров’я, лікувальними підрозділами наших партнерів – напевно, це може стати рушієм до зміни суспільної думки стосовно того, що ми робимо, і сприйняття. І ми радо будемо це вітати. Ось чому я думаю, що така наша виробнича діяльність сприятиме тому, що ми, зрештою, станемо корисні і в нашій країні. Тим паче, що саме це було нашою першочерговою метою. Усе, що ми робили, ми робили на добровільних волонтерських засадах. І взагалі не прагнули заробляти на наших апаратах в Україні. Тому й пропонували їх за виробничою вартістю.

Ми в Telegram! Підписуйся! Читай тільки найкраще!

Читайте всі новини по темі "Коронавірус" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
301
111
Смішно
32
Цікаво
17
Сумно
169
Треш

Блоги медицини