Відео дня
"Болить серце – "лікуйте" стосунки": психологиня розповіла, коли потрібна психологічна допомога
Психологія і психотерапія останніми роки стали дуже популярними напрямками. Досвідчені й не дуже фахівці все частіше пропонують свої приватні послуги, закликають взяти участь у різноманітних терапевтичних групах, тренінгах та навчальних семінарах, спрямованих на особистісний ріст, позбавлення від життєвих труднощів, побудову гармонійних стосунків тощо.
Як зрозуміти, що допомога психотерапевта справді необхідна і що це не просто данина моді? Як обрати фахівця? І як взагалі зберегти те саме крихке психологічне здоров'я? З цими та іншими питаннями журналісту MedOboz допомагала розбиратися кандидатка психологічних наук, психологиня, гештальт-терапевтка Олександра Литвинчук.
Читайте: Рятує від депресії: вчені створили унікальний пристрій
– Перше, про що хотілося б запитати – кому й коли насправді потрібна допомога психолога чи психотерапевта?
– Підстав для звернення за психотерапевтичною допомогою, насправді, безліч. І я зараз не про ті симптоми, коли потрібно вже медикаментозне лікування (як, наприклад, під час клінічної депресії чи психозах).
Психолог може допомогти знайти вихід зі скрутної життєвої ситуації, зрозуміти свої потреби і поліпшити психічний стан. Наприклад, якщо у вас є незадоволення собою і своїм життям, виникає відчуття, що ви живете не так, як вам хочеться, але не знаєте, що і як поміняти. Крім того, з психологом простіше і легше переживати вікові кризи (наприклад, екзистенційну кризу 30 і 40 років), знайти вихід із сімейної кризи, розв'язати конфлікт, вийти з депресії. Також психолог допоможе розібратися з питаннями самореалізації, пережити втрати, зраду, і докопатися до кореня проблем, якщо, наприклад, причина тих чи інших негараздів криється в психологічних травмах, отриманих в дитинстві тощо.
Тобто, якщо коротко, то потрібно йти за допомогою до фахівця, коли те, що є, вас не влаштовує, і вам хочеться змінити своє життя в кращу сторону.
Загалом завдання психотерапії – допомога клієнту знайти вихід з ситуації, що склалася, про яку складно говорити навіть з близькими людьми. Так, психотерапевт – це та людина, яка лишається з клієнтом в тих моментах, де він залишається на самоті. І мета психотерапії полягає в тому, щоб допомогти клієнту налагодити контакт з собою і з навколишнім світом, усвідомити, що відбувається в житті, навчити чутливості до себе, а також відповідальності за все, що відбувається.
– А як щодо фізіологічних проявів? Що говорить про необхідність звернутися за допомогою?
– Фізіологічні прояви – це вже наслідки якихось психологічних проблем. До мене, наприклад, кожен другий-третій клієнт приходить з панічними атаками (це коли є відчуття жаху і страху, що ти можеш померти прямо зараз). Панічні атаки часто є наслідком перевтоми, нечутливості до себе, бажання все контролювати. Часто панічні атаки виникають у людей-"встигавачів", які багато працюють заради досягнення своїх цілей і абсолютно перестали бути чутливі до себе.
Крім панічних атак, підставою для звернення до психотерапевта можуть бути безсоння, пригнічений настрій (те, що багато хто в описі стану називають "депресією"), зайва вага, порушення харчової поведінки (заїдання проблем, харчова залежність або втрата апетиту). До речі, причина зайвої ваги часто лежить в психологічному аспекті, наприклад, коли у пацієнта є невдоволення життям або будь-якими своїми особистісними якостями, і це компенсується їжею. Також потрібно звертатися за психологічною допомогою, коли присутня підвищена тривожність, страхи, втрата інтересу до роботи, емоційне вигорання, а також виникає психосоматика (болі в животі, мігрені, біль в спині тощо), а на фізіологічному рівні все гаразд.
Читайте: Від манії до депресії: що таке біполярний аффективний розлад
– Ви говорите про психосоматику. А як зрозуміти, що річ саме в психологічному аспекті? Який взагалі механізм появи психосоматичних захворювань?
– Зрозуміти складно, а ось перевірити – просто. Для початку, якщо вас щось турбує, потрібно звернутися до терапевта і обстежитися. І якщо на фізіологічному рівні причин для хвороби немає, значить час зайнятися своїм психологічним здоров'ям.
Процес розвитку психосоматики полягає в наступному. У кожної людини є своє слабке місце в організмі (припустимо, шлунок), яке в ситуаціях, коли нас щось не влаштовує і ми вибираємо терпіти або піддаємося впливу стресора тривалий час, піддається бульшій напрузі. Якщо людина ігнорує свій дискомфорт, вибирає терпіти, починає говорити його тіло – симптомом. Можна уявити, що симптом – це окрема людина, і таким чином він повідомляє іншій людині, що так далі не можна жити, треба щось міняти. Якщо людина нічого не змінює, залишається і терпить токсичну ситуацію, роботу, відносини, виникає стійкий біль.
До речі, в залежності від того, в якому місці виникають психосоматичні симптоми, можна здогадатися, в якій сфері потрібно шукати проблему. Наприклад, живіт – це спілкування, серце – стосунки, спина - втрата опори в житті тощо.
Симптом може відступати, якщо в житті відбуваються позитивні зміни, і повертатися, якщо наступають погіршення. Повністю ж він минає, коли людина починає психотерапевтичне лікування і працює зі справжнью причиною його виникнення. Швидкість настання одужання в такому разі багато в чому залежить від того, наскільки був запущений хворобливий стан, а якщо він довго залишався без уваги, часто доводиться підключати до психотерапії ще й прийом медикаментів.
У гештальт-терапії робота з психосоматичними проявами часто відбувається через дослідження подій в житті клієнта: що не влаштовує, що викликає роздратування і незадоволення, прояснення подій, які, можливо, сприяли виникненню симптому. Потім є спеціальні техніки, коли я можу запропонувати клієнту побути своїм симптомом для того, щоб зрозуміти причину виникнення. Наприклад, якби твоє тіло могло говорити, щоб воно тобі сказало? Можна використовувати техніку "Пустого стільця" – окремий стілець, де ми розміщуємо симптом клієнта, і пропонуємо йому сісти на цей стілець і побути симптомом. Потім пересісти на своє місце і подумати над тим, що тепер стало більш зрозумілим про симптом, і що потрібно зробити, щоб він зник.
Так можна пропрацювати будь-який симптом – головний біль, проблеми з шлунком і ін. Тобто, "отсесть" на порожній стілець і провести якийсь діалог.
– Розкажіть, як минає прийом у психотерапевта і скільки триває лікування загалом?
– Психотерапія передбачає тривале за термінами лікування – може займати від 10 сесій до декількох років регулярних відвідувань фахівця (1-2 рази на тиждень). Якщо ж брати окремий сеанс, то за часом він триває приблизно 45-60 хвилин (залежно від напрямку роботи психотерапевта – психоаналіз, НЛП, гештальт-терапія тощо).
Для людей, які не знають, як саме організовані сеанси, і, можливо, тому бояться звертатися до психолога, трохи розповім про те, що на них відбувається.
На особистих консультаціях або психотерапії (на групових заняттях, вебінарах, семінарах все, звісно ж, відбувається інакше) присутній тільки клієнт і психотерапевт. Кожна зустріч – суто конфіденційна, психотерапевт не розповідає третім особи, що відбувається під час зустрічі з пацієнтом, і не розкриває його особисті дані, тому не варто боятися будь-якого розголосу.
Здебільшого сеанс побудований на діалозі і контакті клієнта і психотерапевта. Під час сеансу психотерапевт задає прояснювальні питання, цікавиться клієнтом, прояснює почуття клієнта. Водночас не варто чекати, що психолог буде говорити вам, що і як потрібно робити. Він не дає порад, а буде задавати питання, відповіді на які і приведуть вас до одужання. Інакше нічого не вийде – успішне лікування можливе тільки тоді, коли клієнт сам знайде рішення.
Читайте: Психолог розповіла, які слова ніколи не можна вимовляти вголос
– Гештальт-терапія, психоаналіз, НЛП... Як зрозуміти, до психолога якої сфери потрібно звернутися?
– Знаєте, для людини часто не має значення, в якому підході працює психотерапевт, йому хочеться, щоб стало легше. Потрібно просто йти до того фахівця, який тобі імпонує і викликає довіру. Багато хто приходить до своїх психологів за рекомендаціями знайомих і близьких. Психотерапевт же сам потім перенаправить до іншого фахівця, якщо бачитиме, що певний випадок не в його компетенції (наприклад, якщо потрібно призначення медикаментів, а він не є клінічним психологом).
А в іншому трохи поясню, як працюють психотерапевти різних напрямків.
Отже, сеанс класичного психоаналізу. Клієнт лежить на кушетці, психоаналітик сидить в кріслі поруч. Пацієнт говорить про все, що приходить йому в голову, психоаналітик слухає і формує якесь уявлення про клієнта. Коли клієнт, на думку психоаналітика, готовий до інтерпретації та усвідомлення, психоаналітик говорить про це з ним.
Якщо говорити про НЛП, то тут клієнт і психотерапевт сидять один навпроти одного без будь-яких перешкод між ними. При цьому психолог "віддзеркалює" і калібрує все, що робить клієнт – приймає таку ж позу, робить такі ж рухи, можливо навіть налаштовується під дихання пацієнта. Відбувається встановлення рапорту. Потім робота йде над способом мислення і відпрацювання навичок на рівні поведінки. Саме при такій взаємодії психотерапевт може допомогти пацієнтові "заякорити" певні стани, попрацювати з його ірраціональними переконаннями і т.д.
Гештальт-терапія багато в чому будується на контакті між терапевтом і клієнтом. Велика увага приділяється почуттям клієнта і підвищенні його відповідальності. В процесі психотерапії формується усвідомленість клієнта. Він починає краще розуміти себе, свої бажання, що він робить чи не робить у своєму житті. Сеанс проходить при безперешкодному візуальному контакті – сидячи один навпроти одного.
- Олександра, раніше люди боялися всіх, чия професія пов'язана з приставкою психо-. Як з цим справи йдуть зараз – стали люди частіше звертаються по психотерапевтичної допомогою?
- Статистику привести не можу, але безумовно так. При цьому стало більше і самих психотерапевтів. Зростає попит і пропозиція в цій сфері.
Люди стали більше цікавитися психологією, при цьому не тільки як професійною сферою, а й сферою особистісного розвитку. У сучасному світі ми стикаємося з багатозадачністю, високим темпом, швидко все змінюється, ми постійно відчуваємо стрес. Часто клієнти приходять перевантажені, переповнені емоціями і подіями. У сучасному світі багато самотніх людей і у них є потреба в стосунках. Багато керівників стали вводити в своїх компаніях таку посаду, як штатний психотерапевт або корпоративний психолог, і це чудово, оскільки психологічна допомога своїм співробітникам допомагає вберегти їх від таких поширених явищ, як емоційне вигорання, депресія і т.д.
Крім того, люди стали більше розуміти, що робота з психологом - це не слабкість і власне безсилля, а навпаки, це допомога, яка дозволяє знайти вихід із складних ситуацій, зняти внутрішні напруження, відреагувати негативні переживання, прибрати внутрішню тривогу, страхи, зрозуміти себе , навчиться чути свої потреби, досягати мети і т.д.
І, напевно, так відбувається не тому, що проблем у людей стало більше або вони стали іншими. Напевно, причина ще криється в популяризації психотерапії, інформуванні про неї, про її методи і можливості. Зараз кожен може взяти участь у тренінгу та пройти курс навіть не відходячи від домашнього комп'ютера. А далі, при бажанні попрацювати з фахівцем особисто, записатися і прийти на особистий прийом.
Читайте: Проблема в мозку: з'ясувалося, звідки береться поганий настрій
– Чи впливає на психічне здоров'я життя у великому місті?
– Впевнена, що так. У мегаполісах люди більш самотні, там завжди швидший темп, там більше спокус, а значить люди більше орієнтовані на досягнення, постійно ставлять собі мету і прагнуть до її реалізації ... І при всіх цих умовах на якомусь етапі людина стає не чутлива до себе , від чого часто виникають такі симптоми як безсоння, підвищена стомлюваність, емоційне виснаження, емоційне вигорання, панічні атаки і різні страхи.
У провінції ж життя більш тихе, спокійне, і відповідно люди менше відчувають тривог і страхів. Там просто не потрібно і нікуди так стрімко бігти і стільки досягати, тому психоемоційний стан більш врівноважений - менше тригерів для його розхитування.
– Які люди більше схильні до психічних розладів? Чи є якісь певні якості людини?
– Так. В першу чергу це люди з дифузійною ідентичністю (коли не сформовано цілісне уявлення про себе). Відіграє величезну роль спадковість. Тобто, якщо в роду є випадки психічних захворювань.
Крім того, тривалий вплив травматичного події може призвести до виникнення депресії, психозу або неврозу.
Важлива і особиста історія клієнта. В якій сім'ї ріс, яка була сімейна ситуація. Наприклад, більше схильний до розладів психіки людина, що росла у неблагополучній сім'ї (наприклад, батьки вживали алкоголь, або батько був тираном), виховувався батьками, які не проявляли свою любов або проявляли її тільки ситуативно (як наприклад за хороші оцінки ми тебе любимо, а за погані – ти нам огидний, і т.д.).
Читайте: Краса та успіх: як нас обдурюють в соцмережах
- Соціальні мережі – зараз можна почути багато звинувачень на їх адресу, зокрема в тому, що вони розхитують психіку людей. Як ви ставитеся до них?
- В цілому, соціальні мережі – це сучасно, це сприяє спілкуванню, допомагає залишатися в курсі подій, відстежувати якісь важливі моменти і т.д.
Але при цьому чесно скажу – багато клієнтів до мене приходять мало не зі сльозами на очах саме через вплив соцмереж, точніше, через зовсім неправильне їх сприйняття і розуміння. Так, в мережах люди бачать фото красивого життя своїх друзів і знайомих (те, як вони відпочивають, де бувають і т.д.), від чого виникає відчуття, що у всіх все добре, а у вас "щось пішло не так". Звідси виникає заздрість, смуток, пригніченість, людина ідеалізує життя інших, а свою знецінює. І в такому випадку соцмережі погано впливають на психіку.
Щоб користування цим сучасним благом приносило тільки користь і задоволення, потрібно навчитися "фільтрувати" отриману звідти інформацію, не ідеалізувати інших і не знецінювати себе і своє життя. Тим більше, ми ніколи не знаємо, що насправді ховається за красивими картинками.
А якщо якась заздрість і виникає, то важливо не "гризти" себе, а правильно сприйняти отриману інформацію. Адже те, чому ми заздримо, є показником того, чого насправді ми хочемо. І тут важливо правильно інтерпретувати свої потреби і подумати, як можна їх реалізувати в життя.
Раніше OBOZREVATEL розповідав про сучасні фобії.
