МоваЯзык

/ Онкологія

"Жіночий" рак атакує Україну: що це і як захиститися. Інтерв'ю з відомою онкологинею

105.5т
Читати матеріал російською

Статистка щодо раку в Україні та в усьому світі жахлива. Згідно з прогнозами ВООЗ, кількість онкопацієнтів продовжуватиме зростати від 14 мільйонів у 2012 році до 22 мільйонів у наступні десятиліття. В Україні ситуація від світової практично не відрізняється. Онкоклініки (як приватні, так і державні) переповнені пацієнтами, і їх все більшає.

Як відомо, серед найпоширеніших видів раку – рак легень, шлунку, шкіри, а також рак простати в чоловіків та молочної залози й тіла матки в жінок. Причому "жіночий" рак буває особливо підступним – до останнього не видає себе симптомами й дуже складно піддається лікуванню.

MedOboz поспілкувався з докторкою медичних наук, завідувачкою відділення малоінвазивної хірургії Київського міського клінічного онкологічного центру, онкогінекологинею Катериною Харченко і з'ясував, чому жінки все частіше стають пацієнтками онкологів і чому поширеність захворювання серед прекрасної половини людства стрімко збільшується.

Онкологиня Катерина Харченко розповіла про жіночий рак

Онкологиня Катерина Харченко розповіла про жіночий рак

– Катерино Володимирівно, як людина, що працює "в полях", розкажіть, як насправді йдуть справи з захворюваністю в Україні? Кількість пацієнтів зростає чи таки є тенденція до зменшення?

– Однозначно зростає. В Україні, як і в усьому світі, захворюваність на рак збільшується, причому щодо всіх локалізацій.

На сьогодні онкологічні хвороби посідають друге місце за смертністю (їх випереджає в цій статистиці тільки група серцево-судинних захворювань).

Можу сказати, що хворих зараз настільки багато, що просто стає страшно.

Що стосується найпоширеніших видів раку, то і тут ми від світу нічим не відрізняємося – це рак молочної залози, рак шкіри і рак легень.

– У чому, на вашу думку, причина такої сумної статистики?

Генетична схильність, екологія, спосіб життя... Якщо говорити про Україну, то ще й низька онконастороженість і відсутність скринінгових програм.

Я не скажу абсолютно нічого нового – серед факторів ризику розвитку раку можна виділити куріння, вживання алкоголю, неправильне харчування і відсутність фізичної активності. Вони ж є основними загальними факторами ризику виникнення інших видів захворювань (тих же серцево-судинних, про які я говорила на початку нашої бесіди).

Факторами ризику розвитку раку також є деякі хронічні інфекції, особливо в країнах з низьким і середнім рівнем доходів. Так, канцерогенні інфекції, зокрема Helicobacter pylori, вірус папіломи людини (ВПЛ), вірус гепатиту B, вірус гепатиту C і вірус Епштейна-Барр були названі причиною приблизно 15% випадків раку.

– Раніше неодноразово доводилося чути про те, що величезна проблема української онкології ще і в тому, що пацієнти затягують зі зверненням до лікаря і приходять вже з важкими формами захворювання, коли вже не завжди можна допомогти. Чи змінилася свідомість пацієнтів за останні роки?

– Зовсім не змінилася, і це справді наша основна проблема. Зараз в Україні здебільшого рак діагностується в середньому на третій стадії. Тобто має місце затягування звернення до лікаря, відповідно, пізня діагностика та виявлення хвороби.

Що стосується свідомості, то тут, як би грубо це не звучало, чим більше спілкуєшся з пацієнтами, тим страшніше стає: рівень онконастороженості й розуміння серйозності проблеми настільки низькі, що це лякає.

Складається враження, що люди не розуміють, що відбувається. Спершу пацієнти можуть місяцями сидіти вдома, спостерігаючи за проблемою (наприклад, біль у животі або збільшення живота в розмірах), а потім прийти і... відмовитися від лікування. Або взагалі не йти до лікаря, а просто "спостерігати", як вони кажуть. Результатом таких "спостережень" дуже часто бувають живіт, як у вагітної жінки в третьому триместрі, спровокований пухлинним процесом, який поширився на всю черевну порожнину, або виділення, які мають характерну структуру і колір і явно говорять про розпад пухлини. Розумієте, такі речі важко не помітити, але з якоїсь причини є такі пацієнтки, які ігнорують їх. І це ми говоримо про онкологічні процеси, які явно дали про себе знати. Можете уявити, яка ситуація щодо настороженості, якщо симптоми відсутні. Ознак немає, настороженості немає, а онкологічний процес, на жаль, є.

Також зараз стало справжнім "трендом" лікуватися у всяких знахарів. Тобто всілякі шарлатани морочать хворим голову, мовляв, навіщо йти до лікарів та витрачати сили і гроші на лікування, якщо ми вам за певну суму дамо настоянку (гриби, трави тощо – у кожного пройдисвіта свої "пігулки"), яка вас вилікує. Жахливо, що багато людей вірять їм, і зрештою все-таки повертаються в онкоклініку, але хвороба вже розвинулася до більш пізньої стадії, і якщо пацієнту і можна допомогти, то це стає в рази складніше.

Я вважаю, що всіх подібних "лікувальників" потрібно карати згідно з усією можливою суворістю закону, щоб вони взагалі зникли з горизонту і не морочили людям голови. Це також призведе до поліпшення ситуації і свідомості з боку пацієнта.

– Що стосується "жіночого" раку – які є фактори ризику, зокрема сучасні?

– Найбільш поширені види раку у жінок – шийки матки, ендометрія і яєчників. І у кожного з них є свої фактори ризику.

Якщо говорити про рак шийки матки – то абсолютно однозначно це вірус папіломи людини. Найчастіше вірус потрапляє в організм молодої дівчини під час першого статевого акту, якщо партнер є його носієм. Тобто до причин, зокрема сучасних, можна віднести ранній початок статевого життя, високий проміскуітет (велика кількість статевих партнерів), нехтування бар'єрними методами контрацепції, запальні процеси шийки матки без відповідного лікування. Крім того, до факторів ризику можна також віднести і куріння. Тут важливо розуміти: наявність вірусу папіломи людини не означає, що у жінки рак, це означає те, що жінка перебуває в групі ризику. Обстеження і контроль стану свого здоров'я мають стати звичкою, причому бажано проходити обстеження в спеціалізованих онкологічних установах.

Що ж стосується раку ендометрія, то тут вже фактором ризику є частіше гормональні порушення, які надалі призводять до гіперплазії ендометрія, після чого, за відсутності лікування, може розвинутися рак. Ожиріння, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет – тріада діагнозів, які часто зумовлюють виникнення раку ендометрія. Також можна додати велику кількість абортів, особливо в молодому віці.

Рак яєчників – це одна з найагресивніших форм "жіночого" раку, що виявляється практично завжди на третій-четвертій стадії, тому що протікає безсимптомно. На його виникнення впливають також гормональні чинники. Безпліддя, ендометріоз, гормональна терапія в період менопаузи, а також різні порушення функції яєчників також підвищують ризик захворіти на рак. Приблизно 10% випадків раку яєчників є спадковими. До групи ризику належать ті жінки, в роду яких зустрічаються генетичні синдроми розвитку раку яєчників, раку молочної залози (мутація генів BRCA1 або BRCA2) або синдром розвитку колоректального раку (HNPCC).

– Які профілактичні заходи має застосовувати жінка, щоб уберегти себе від раку або хоча б вчасно його виявити?

– Крім виключення факторів ризику, звісно ж, проходити регулярне обстеження. Зокрема, щорічно потрібно повноцінно перевірятися у гінеколога, тобто проходити огляд зі взяттям мазків (на цитологію\ПАП-тест). І якщо є якісь відхилення, не ігнорувати належне лікування і режим відвідування лікаря.

Крім того, якщо в роду є онкологічні або гінекологічні захворювання – регулярно за призначеним лікарем графіком проходити УЗД-обстеження і здавати онкомаркери.

– Часто можна почути, що всі хвороби від нервів. Як це стосується онкології? І як може відбитися на стані пацієнта канцерофобія?

Стрес, звісно ж, здоров'я не додає, але сказати про те, що рак може розвинутися від того, що ми багато нервуємо, не можна. Особисто я, як і переважна більшість медичної спільноти, вважаю, що твердження про те, що рак з'являється через часті стреси, не зовсім правильне і не має доказової бази. Сьогодні таке життя, що нервують абсолютно всі.

А ось що стосується канцерофобії – це справді страшно. Тільки не в тому, сенсі, що пацієнт вигадує собі рак, а потім захворює. Ні. Мова про те, що у пацієнта з'являється нав'язлива ідея, справжня одержимість тим, що у нього рак (а насправді немає нічого). І з цією ідеєю він кочує від онколога до онколога, вимагає його обстежити, доводить, що хворий, скандалить, називає лікаря некомпетентним, якщо той спростовує діагноз. І це з ним відбувається постійно. До нас іноді приходять такі пацієнти. У цьому разі потрібна допомога швидше психотерапевта, ніж наша.

– Які симптоми можуть видати розвиток раку і мають підштовхнути жінку до позапланового візиту до лікаря?

Абсолютно однозначно можу сказати – поява будь-яких кров'янистих виділень, які не відповідають нормі. Кожна жінка знає себе і свій організм. У тому разі, якщо у жінки є розуміння, що щось не так, як зазвичай, це має стати підставою негайно йти до гінеколога і, якщо знадобиться, онколога. Йдеться про міжменструальні виділення, виділення в період менопаузи, надмірно рясні менструації, виділення після статевого акту – загалом все, що виходить за межі норми.

Крім того, потрібно обстежитися, якщо є болі в животі, безпричинна втрата/набір ваги, зміна форми живота, слабкість тощо.

Як бачите, нічого кримінального і незвичайного. Всі ці речі – це просто звичайна турбота про себе і своє здоров'я.

– Як зараз триває реабілітація онкопацієнтів після операції і проходження курсу хіміотерапії?

– Завдяки сімейним лікарям і їхньому навчанню, зокрема, в області ведення онкохворих, зараз реабілітація пацієнтів відбувається значно простіше, ніж це було раніше.

Так, після операції і отримання першого курсу хіміотерапії пацієнта виписують на 21 день (три тижні – проміжок між курсами хіміотерапії). Весь цей час він перебуває вдома під наглядом сімейного лікаря. Наприклад, лікар приходить на виклик пацієнта, якщо того щось турбує, і за необхідності призначає препарати, проводить діагностичний мінімум тощо. Водночас онколог також постійно перебуває на зв'язку з пацієнтом.

Це хороша схема спостереження, яка найбільш проста для пацієнта (йому не потрібно постійно перебувати в лікарні або постійно її відвідувати), а також розвантажує і самих онкологів.

– А що стосується операцій, зокрема в області онкогінекології – які в Україні зараз не роблять?

– На сьогоднішній день в Україні є можливість і вміння для виконання абсолютно всього спектру операцій, що робляться у світі. Зокрема, лапароскопічні операції ми проводимо на найвищому рівні – тепер до нас приїжджають лікарі з інших країн на майстер-класи та навчання з їхнього проведення.

Ба більше, на сьогодні в Україні доступна також робот-асистована хірургія, хоча донедавна такого типу операції були недоступні в нашій країні. Тобто сьогодні пацієнт має можливість бути прооперованим за допомогою "робота": коли хірургічне втручання здійснює "робот", а лікар керує ним за допомогою консолі.

У нашій країні є і прекрасні фахівці і необхідна техніка, щоб наші пацієнти могли отримувати хірургічне лікування вдома.

– Якщо говорити про фінансування сектору – на якому рівні забезпечення перебуває сьогодні і який відсоток лікування пацієнта покривається державою?

– Я не можу говорити про всі українські онкоцентри, а тільки про Київський міський.

Водночас із позиції завідувачки відділення малоінвазивної хірургії можу з упевненістю сказати, що зараз пацієнти забезпечені значно краще, ніж це було 5 років тому. Однак потреба в препаратах і необхідному устаткуванні залишається. Залежно від стадії процесу і локалізації, лікування хворого покривається державою приблизно на 40%. Але мені здається, що ситуація змінюється на краще.

– Катерино Володимирівно, що стосується ліків для онкохворих і витрат на операції. Що ви можете сказати про ситуацію, яка нещодавно розгорнулася в Інституті раку?

Я поважаю лікарів, які працюють в Інституті раку. Людей, прізвища яких фігурують у тій "ситуації", про яку ви, найімовірніше, питаєте, я знаю особисто і дуже високо оцінюю їхній професіоналізм. У нас у всіх одне призначення – лікувати. Так склалося, що тема медичного працівника в нашій країні дуже часто стає підставою для маніпуляцій, звинувачень і обговорень. Впевнена, так трапилося і цього разу. Дуже хотілося б, щоб ситуація закінчилася справедливо. Перелік всіх ліків, які надходять в онкологічні стаціонари і мають надаватися пацієнтові безкоштовно, є у відкритому доступі на сайтах онкоклінік і МОЗ України. З розхідниками на операцію складніше, як і в будь-якій галузі медицини, не тільки онкології – часто пацієнти самі змушені докуповувати їх.

Раніше OBOZREVATEL розповідав, чому все більше дітей народжуються з вадами серця і що робити, щоб уникнути серцево-судинних захворювань.

Не набридаємо! Тільки найважливіше - підписуйся на наш Telegram-канал

2
Коментарі
41
4
Смішно
26
Цікаво
65
Сумно
6
Треш

Блоги медицини