Чи всім потрібні гормони при COVID-19

Кому та як можуть призначатися стероїди при COVID-19

Нова коронавірусна інфекція, що викликається SARS-CoV-2, в більшості випадків протікає як двофазна хвороба з вродженим імунною відповіддю, яка згодом переходить в специфічну. Виняток становить невелика кількість людей, у яких хвороба протікає важко.

Відео дня

Дексаметазон та інші кортикостероїди значно впливає як на вроджений, так і на набутий імунітет. Останній, ймовірно, є частиною імунопатологічних процесів при COVID-19, оскільки розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС) має кореляційну залежність з появою специфічних антитіл проти збудника.

При важкій формі хвороби можливий розвиток системних запальних реакцій, здатних привести до пошкодження легеневої тканини та викликати порушення функції багатьох органів. У цьому випадку ефективним є застосування кортикостероїдів, протизапальна активність яких може допомогти запобігти розвитку цих реакцій або полегшити їх перебіг.

Відмінність COVID-19 від інших коронавірусних інфекцій

Розвиток інфекційного процесу при SARS-CoV-2 відрізняється від хвороб, причиною яких є SARS-CoV-1 та MERS. Важкі випадки корелюють з поширенням вірусу у крові та високим вірусним навантаженням в легенях на момент смерті.

SARS-CoV-2, на відміну від коронавірусу MERS, у крові в період симптоматичної течії COVID-19 можна знайти лише в окремих випадках, навіть при важкій формі хвороби. Крім того, зниження вмісту кисню у крові може спостерігатися при швидкому зниженні вірусного навантаження у верхніх дихальних шляхах.

Найчастіше про появу клінічних симптомів (втоми, ознобу) повідомляють через 3-5 діб після зараження. Погіршення стану зі зниженням рівня кисню в крові зазвичай відбувається на 5-7 день після появи перших симптомів, що відповідає 8-14 добі від зараження.

Дексаметазон у проведеному RECOVERY дослідженні був ефективний при призначенні госпіталізованим пацієнтам у період від 7 днів після появи симптомів з початком гіпоксемії. Це підтверджує обґрунтованість використання препарату на тлі зниження рівня кисню в крові, а не при легких формах перебігу хвороби. Аналогічні дані підтверджуються при амбулаторному лікуванні пацієнтів з коронавірусом.

Використання кортикостероїдів в клінічній практиці

Препарати групи кортикостероїдів (гідрокортизон, дексаметазон) мають протизапальну, антифібротичну та судинозвужувальну активність. Протягом десятиліть у клінічній практиці їх намагаються використовувати при ГРДС та септичному шоці.

Згідно з дослідженнями RECOVERY, при COVID-19 смертність госпіталізованих пацієнтів нижче серед тих, хто отримував дексаметазон. Однак Центри США з профілактики та контролю захворювань (CDC) не рекомендують використовувати кортикостероїди для лікування коронавірусних інфекцій, обґрунтовуючи це посиленням реплікації вірусу стероїдами у пацієнтів з MERS.

Застосування кортикостероїдів (переважно преднізолону або метилпреднізолону) на тлі різних легеневих інфекцій мало неоднозначні клінічні наслідки. Наприклад, у пацієнтів з пневмонією та гіпоксією внаслідок Pneumocystis jirovecii лікування преднізоном оцінювалося як позитивне і знижувало вірогідність смертельного результату. А при важких пневмоніях, розвиток яких був викликаний грипом, кортикостероїди не були ефективними та приводили до гірших клінічних наслідків.

У будь-яких ситуаціях призначення стероїдів людям, які не відчували потребу в додатковому кисні, ніяких переваг не мало.

Особливості застосування дексаметазону при COVID-19

Застосування дексаметазону вимагає ретельного спостереження за станом хворих з COVID-19, необхідний контроль розвитку таких побічних ефектів, як гіперглікемія, вторинні інфекції, аваскулярний некроз, психічні розлади.

При проведенні комбінованого лікування потрібно брати до уваги можливі взаємодії з урахуванням того, що дексаметазон є помірним індуктором цитохрому P450 (CYP) 3A4.

Застосування високих доз стероїдів при наявності факторів ризику розвитку діабету може привести до гіперглікемії. У людей з діабетом ці препарати належать до числа найбільш частих причин виникнення гіперглікемічного гіперосмолярного стану, що представляє небезпеку для життя.

Дексаметазон може застосовуватися при вагітності з метою зменшення неонатальних ускладнень при недоношеності у жінок з загрозою передчасних пологів. Препарат використовується в педіатрії при COVID-19 при необхідності штучної вентиляції легень.

Призначення кортикостероїдів при важких формах COVID-19 курсом довше 10 днів можливо тільки за особливими показниками. Один з аргументів тривалої терапії – профілактика фіброзу легень при наявності факторів ризику. Рішення повинно прийматися з урахуванням негативного впливу стероїдів на процеси згортання крові.

На тлі тривалої терапії системними кортикостероїдами можливе збільшення ризику реактивації латентних інфекцій (включаючи герпес, гепатит B, стронгілоїдоз, туберкульоз). Оцінка ймовірності цього ускладнення вимагає додаткового вивчення.

Також тривале використання кортикостероїдів може мати негативні наслідки у вигляді синдрому тривалого COVID. До числа його ознак відносять втому і психологічні симптоми, що може бути наслідком побічних явищ стероїдів.

Таким чином призначати кортикостероїди при COVID-19 потрібно з урахуванням їх переваг та ризиків. Більш обґрунтованим вважається їх застосування курсом до 10 днів та лише у важких пацієнтів.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...