Відео дня
"Мати та дитина": головні складові іміджу сучасного лікаря
Сучасні лікарі не схожі на тих, що сиділи у кабінетах 10–20 років тому. Фахівці, які мляво виписували рецепти, та великі черги відвідувачів у коридорах медзакладів, залишилися на узбіччі професії. Наразі проблем у пацієнтах немає лише у фахівців, які довели свій професіоналізм та мають за плечима успішний досвід роботи. Перший заступник генерального директора та практикуючий лікар акушер-гінеколог, репродуктолог медичного центру “Мати та дитина” Володимир Котлік переконаний, що сучасний професіонал ментально відрізняється від колег з минулого. Він володіє провідним арсеналом засобів обстеження, споживає більше інформації, постійно вдосконалюється і перебуває в гармонії з собою та навколишнім світом. Володимир назвав складові іміджу сучасного лікаря та на власному прикладі пояснив, чому без команди, що працює поряд, робота репродуктолога нічого не варта. Отже, йому слово.
1. Жага до самовдосконалення
Ще за радянських часів сформувалася система післядипломної освіти, коли всі лікарі, незалежно від спеціалізації, мали кожні п’ять років проходити навчання, складати іспити та здобувати або підтверджувати свою категорію. Наразі така освіта не виправдовує себе, адже за півроку в галузі може трапитися революція, яка перекреслить весь попередній досвід.
До того ж, попри те, що сучасним лікарям більш притаманна моноспеціалізація, поглиблені знання та експертність у відокремленій галузі, раджу колегам звернути увагу й на суміжні дисципліни. Так, наприклад, мені стають у нагоді знання з медичної психології. Іноді пари під час прийому кажуть, що готові до вступу в програму ЕКЗ, що вони все обговорили, підготувалися та налаштовані на співпрацю. Утім я бачу, що рівень психічного перенапруження жінки може стати на заваді імплантації ембріона. Про це каже й офіційна наука. З’ясовано, наприклад, що окрім супутніх захворювань жіночих статевих органів, маткових факторів та гормональних проблем, перешкодою для запліднення стає й стрес. Іноді сама жінка може й не відстежувати свого психоневрологічного напруження, але фахівцю цей стан помітний. В таких випадках ми намагаємося розділити протокол на етапи і робити ембріотрансфер десь за 2–3 місяці після того, як отримали ембріонів. За цей час пацієнтка встигає підлаштувати свою нервову систему і вступає у програму в спокійному емоційному стані.
Вважаю також, що в ситуації, коли лікар очолює медзаклад, підрозділ та має команду, треба потурбуватися про здобуття певних управлінських компетенцій. Адже від того, наскільки ефективною є комунікація між персоналом, залежить якість та повнота медичного сервісу і навіть особиста ефективність лікаря. Спостерігаючи за пацієнтами, помічаю, що українські, на відміну від закордонних, приходять не на бренд клініки, а до конкретного лікаря. Спрацьовує те саме сарафанне радіо. І таким дієвим воно є за рахунок довіри між пацієнтом і лікарем та ефективності, яку він демонструє.
2. Врівноваженість
Особисто я ніколи не ставлю на меті сподобатися пацієнту. Тому час від часу наші маркетологи показують відгуки людей, де вони кажуть, що я спілкуюся занадто сухо і нетривало. Я більше слухаю, ніж розмовляю. Адже моя мета — зрозуміти, що відбувається з людиною, парою. Я повинен розгадати цей пазл і донести до пацієнта повну інформацію про стан його здоров’я. Утім, кожен лікар завжди сподівається на зацікавленість і співпрацю з боку пацієнта. Бо іноді люди вважають так: все, що потрібно — це заплатити гроші. Це не так. Нам доволі часто доводиться займатися психологічною реабілітацією пацієнтів після невдалих спроб ЕКЗ. І, які б психологи не були залучені до програми, перший удар бере на себе лікар.
Коли маєш за плечима десятки років практики і щодня стикаєшся з людськими бідами — мимоволі вигораєш. Коли 10, 20 років віддані людям, емоцій, на які зазвичай чекають пацієнти, просто не залишається. Проте дефіцит емоцій не означає дефіцит професіоналізму.
Водночас переконаний, що лікар повинен завжди залишатися у стані рівноваги. Особисті проблеми, негаразди, поганий настрій та невдоволеність треба залишити поза кабінетом. Демонструвати їх пацієнтові сучасний, професійний лікар просто не має права.
3. Емпатія
Сучасний лікар є високопрофесійною людиною. І допомагає йому у цьому технічний та науковий прогрес. Особливо, коли мова йде про лікування безпліддя та репродуктивну медицину взагалі. І, оскільки ми отримуємо майже всю інформацію із додаткових методів обстеження (УЗД, гормональні панелі, інструментальні та терапевтичні методи), пацієнту бракує звичайного вербального спілкування з лікарем. Трапляється й так, що в лікаря з великим навантаженням на подібні розмови просто бракує часу. Це стосується медиків різних спеціальностей, і особливо репродуктологів. Така вже специфіка нашої роботи, де у пацієнтів рівень психічного навантаження та стресу під час лікування безпліддя зашкалює.
Отже, в порівнянні з минулим, де лікували просто словом, наразі перевага на технічному боці. Так, ефективність терапії та лікування взагалі від таких впроваджень об’єктивно підвищилась. Утім, зворотна сторона медалі полягає в тому, що звичайний людський зв’язок між лікарем та пацієнтом повільно слабшає. Раніше лікар вимушений був поєднувати у собі не тільки роботу за фахом, а й психологічні навички. Тепер ми все частіше віддаємо пацієнтів нашим штатним психологам, аби їхня терапія була повноцінною і всебічною. Утім, вважаю, кожному лікарю не зайвим було б іноді виділяти час на те, щоб просто почути і зрозуміти людину, яка звернулася по допомогу.
4. Ввічливість та повага до колег
Мені пощастило працювати у колективі, де кожен спеціаліст зростає у професійному плані чи не щодня. І загалом, усі назви посад є номінальними, адже ми працюємо єдиною командою на результат. Тому, мабуть, поміж нами не відчувається конкуренції, немає інтриг. На це не хочется витрачати час. Ми не страждаємо на “зіркову хворобу”, не хизуємося своїми сертифікатами чи грамотами з конференцій. У моєму кабінеті ви нічого подібного не знайдете. Хоча дипломів та сертифікатів тисячі. Утім вже бракує місця для світлин із дітьми, які народилися зусиллями нашої команди. Оце для мене справжні сертифікати.
Я відчуваю величезну повагу до усього персоналу, який працює поряд. Адже без них я ніхто. Ми, як репродуктологи, нічого не варті без адміністраторів, які приймають на себе перший і подекуди останній удар від пацієнтів; без анестезіологів, ендокринологів, терапевтів, молодших медичних сестер. Я вже не кажу про ембріологів, які займаються головним етапом програми ЕКЗ — саме заплідненням. Вони свідомо знаходяться за лаштунками і спілкуються частіше з клітинами, ніж з пацієнтами.
Якщо порівнювати репродуктологів, наприклад, з кардіо- чи нейрохірургами, то порівняння буде не на нашу користь, бо в них є руки, які вирішують усе. Репродуктолог без команди представляє сумнівну цінність. Наша робота — клаптикова ковдра без швів: вилучи когось і вся система руйнується. Тож поважати і цінувати колег — прерогатива сучасної та освіченої людини.
5. Чесність та прозорість при наданні послуг
Оскільки я вже доволі довго працюю у приватному секторі медицини, то звик до прозорості і відсутності підводних каменів у спілкуванні з пацієнтами. На відміну від деяких колег з державних установ, ми ніколи не заглядаємо у кишеню пацієнта у пошуках фінансової “подяки” чи через бажання “продати” зайві послуги. Ми працюємо суто в рамках чинних клінічних протоколів. І кожне відхилення від них, кожен додатковий аналіз, що призначаємо, маємо обґрунтувати і довести його необхідність. Пацієнти наразі інші. Вони обізнані і заглиблені у теми, подекуди вони напам’ять знають протоколи, адже проходили програму декілька, а той й з десяток разів.
Звісно, що фінансовий бік є складовою взаємодії з пацієнтом, утім тільки у розрізі сплати за недешеві процедури. Разом з тим людина завжди знає скільки коштує послуга і розраховує свої можливості.
Також сучасний лікар завжди зацікавлений у настанні позитивного результату для пацієнта: він не дає пустих гарантій та обіцянок, відкрито та своєчасно каже про перепони у лікуванні, якщо вони є, та не соромиться звертатися по допомогу колег. У нашому медцентрі складні питання ми вирішуємо консиліумом. Це такий своєрідний брейншторм і водночас підтримка для лікаря.
До того ж пацієнт повинен розуміти, що програма ЕКЗ не просто так називається спробою. Адже вагітність може й не наступити з першого разу. Та, як це не парадоксально звучить, пацієнт повинен залишитися задоволеним і після невдалих спроб. Повинен розуміти, що невдача — частина шляху. Декому потрібно зробити дві–три спроби, щоб отримати омріяну дитину. Якщо людина обрала лікаря, довіряє йому та бачить його щиру зацікавленість у процесі лікування, все пройде успішно.
6. Знання іноземної мови
Переконаний, що сучасний лікар не має права не знати англійської. Це мова світової науки. І рівень повинен бути не нижчим за Advanced. Без цього не буде розвитку. Так, можна, звісно, користуватися перекладачами, але це зовсім інший рівень сприйняття інформації. На міжнародних конференціях, де фактично вирішується доля світової медицини, мовою спілкування делегатів, доповідачів та слухачів є саме англійська. І нерозуміння, неспроможність висловити думку, поставити питання чи навіть подискутувати одного разу стане на заваді подальшого кар’єрного та професійного розвитку.
7. Здатність швидко реагувати на зміни
Світ, у тому числі й медичний, змінюється із шаленою швидкістю. Аби не лишитися на узбіччі професії, доводиться невпинно працювати над собою: доводиться читати наукову та професійну літературу, систематично відвідувати міжнародні конференції та тематичні заходи. В нас декілька рівнів навчання, як всередині клініки, так і зовні.
Приблизно кожен квартал року бригада лікарів МЦ “Мати та дитина” їздить по всьому світу і відвідує міжнародні симпозіуми і конгреси. Ми маємо знати,в якому напрямі розвивається наука, аби якнайшвидше втілити ці знання на практиці.
Сучасний лікар знаходиться у динамічному інформаційному полі. Деякі знання стануть неактуальними вже через рік-два. Отже, навички швидкого сприйняття та аналізу професійної інформації дозволяють підтримувати необхідний рівень кваліфікації та досвідченості.
