Дитина, яка росте без батька

"Я впораюся і одна! Я зможу! Я - сильна!" - каже собі самотня мама, налаштовуючи себе на те, що відтепер їй доведеться бути і мамою, і татом для свого малюка. Такі матусі, як правило, роблять все можливе і неможливе, щоб їх дитина ні в чому не потребувала і не відчувала себе не такою, як усі. Але, як би вони не намагалися замінити дитині батька, цього все одно не вийде зробити. А тому, той прекрасний світ, який мама так довго створювала для себе і для свого малюка, в одну мить може просто завалитися.

"Мама, а чому у мене немає тата?" - ця думка рано чи пізно виникає в голові кожної дитини, яку виховує і ростить одна мама. Так як же пояснити маленькій людині, чому у Петра, Федька і у решти дітей з дитячого садка є тата, а у нього немає? Як бути? Як правильно вчинити - збрехати або ж сказати правду? Придумати міф про те, що тато знаходиться в тривалому відрядженні, і що він дуже сумує? Сказати, що помер? Що кинув? Як знайти вірне рішення і не нашкодити настільки вразливій дитячій психіці?

Видео дня

Ясно одне - не варто брехати, поговоріть зі своїм чадом, як з дорослою дитиною, постарайтеся підібрати потрібні слова і пояснити йому, що не настільки важливо, чи є у вашому житті тато, важливіше те, що ВИ – бабусі, дідусі, та інші родичі дуже любите її, дитину, і що її народження було бажаним, і великим щастям для вас.

Розмова з дитиною. Пояснення дитині чому в неї нема тата

До такої розмови з дитиною повинна бути готова кожна мама. Тому з самого початку просто необхідно все зважити, і чітко визначитися з тим, що ж відповідати дитині на подібні питання, якщо раптом вона їх задасть. Дитину також, непомітно для неї, потрібно з самого раннього віку готувати до того, що тата бувають не у всіх діток. Якщо дитина ранима, то не слід нехтувати відвідинами дитячого психолога. Дуже часто без кваліфікованої допомоги фахівця просто не обійтися.

Багато чого буде залежати від темпераменту, характеру, душевного стану дитини. І, звичайно ж, те, як дитина буде реагувати на ті чи інші ситуації, а в даному випадку це відсутність батьківської любові, напряму залежатиме і від того, як її виховували з самого маленького віку. Ті діти, яких оберігають від всього підряд, з якими панькаються, перегинаючи всі рамки дозволеного, які довго вірять в казки про Діда Мороза і добру Фею - вони будуть важче сприймати реальність. У всьому потрібен здоровий глузд і міра. Потрібно спочатку думати про все, щоб надалі не пожинати свої ж плоди. Кожна дитина індивідуальна, і підхід до неї повинен бути таким же!