Як стати хорошим батьком (матір'ю)

Три докази, що найбільш важливий елемент успішного батьківства – щасливий шлюб.

В ролі батьків ми постійно стикаємося з новими перешкодами. Нам доводиться шукати відповіді на запитання "чому варто лягати спати не пізніше певного часу" та "чому потрібно ходити на додаткові заняття", а ще поратися з істериками та постійними «хочу» і «дай». Ми робимо все, що у наших силах, щоб не припуститися помилок, які робили наші батьки. Ми хочемо, щоб наша малеча виросла з відчуттям здорової самооцінки, сповідувала християнські цінності, була доброю, вихованою і т. ін.

Видео дня

Але серед цього усього забувається найбільш важливий інгредієнт успішного батьківства – міцний шлюб.

Виховання чудових дітей залежить від на 50 % від миру у сім’ї.

Ось три докази того, чому успішний шлюб необхідний, щоб стати гарними батьками:

1 Власний приклад.

Те, як ми ставимося до своєї половини, має безпосередній вплив на наших дітей. Якщо коли-небудь ви дивувалися, почувши, як малюк повторює те «негарне» слово, яке ви колись необережно при ньому промовили, ви зрозумієте, про що йдеться. Діти наслідують батьків, як приклад того, як потрібно поводитися у житті. І якщо вони весь час стають свідками того, як мама і тато волають одне на одного чи виставляють претензії, забуваючи про «будь ласка» та «дякую», то можемо майже гарантувати, що вони «візьмуть на озброєння» таку модель поведінки.

І хоч приємніше думати, що «поганому» вони навчилися у школі чи в колі друзів, варто все ж спершу поглянути на себе. Подумайте про те, що вам не подобається у поведінці вашої дитини, і проаналізуйте, чи ви особисто або ваш чоловік/дружина чинили колись так одне з одним. Можна хоч тисячу разів на словах повторювати, як «правильно» робити, проте якщо самому діяти інакше, то, швидше за все, дитина переконається у вашій нещирості та перестане звертати увагу на ваші побажання.

Ви не просто допомагаєте малечі у вирішенні наявних проблем людських стосунків, а ще й культивуєте «правильні» чи «неправильні» риси, які одного прекрасного дня виявляться вже у їхньому подружньому житті.

Власний приклад – це найбільш очевидний спосіб, у який ваш шлюб впливає на ваших дітей.

2 Система сімейних стосунків.

Тоді як «ефект» від подружніх «заворушень» у тих сім’ях, де шлюб вже у стані кризи, абсолютно очевидний, він може бути менш помітний там, де існує так званий «холодний мир». І хоча батьки можуть його не помічати, діти усе чудово бачать. І навіть якщо шлюб не розривають спеціально заради дітей, малеча обов’язково відчує, що у стосунках батьків щось не так.

А це, у свою чергу, вражає дитяче відчуття особистості, оскільки малюкові необхідно почуватися у безпеці в домашньому середовищі. Ми часто бачимо, як діти «грають на публіку». Проте банальна заборона такої поведінки не є правильним рішенням проблеми, адже вчинки малюка вказують на недоліки сімейної системи в цілому. Є чимало сімей із «проблемними дітьми». Можливо, у дитини і справді якісь психологічні проблеми, а, може, вона просто поводиться не так, як ми хочемо. Зрештою, достатньо легко зрозуміти, чи малюк справді має недоліки, чи його єдина проблема має назву «байдужі батьки». Щоб зрозуміти, чому дитя робить «вибрики», потрібно подивитися на сім’ю в цілому, починаючи з мами і тата.

Подумайте: ваше сімейне життя насправді яскраве чи ви просто змушені проживати на одній території?

Навіть якщо ваш шлюб життєздатний, чи справді він щасливий? Мир в домі не означає відсутність конфлікту. Гармонія– це коли протилежні за спрямуванням сили діють разом в одному напрямку. А це створює відчуття цілісності, яке дозволяє наповнити життя радістю та благополуччям.

Коли мама і тато закладають правильний фундамент, дітям набагато легше у майбутньому стати самим гарними батьками. І навіть якщо ваша малеча вчинить з вашої точки зору неправильно, вам буде набагато легше впоратися з її непослухом. Чимало сварок відбуваються через те, як правильно виховувати свого нащадка. Татові здається, що мама ставиться до сина/доньки занадто м’яко, а мама переконана, що тато навпаки занадто суворий. Коли чоловік і дружина вчаться мистецтву побудови стосунків - вони можуть поговорити та зрозуміти одне одного і вибудувати чітку стратегію виховання. Інакше один з батьків завжди відчуватиме, що його зусилля марні.

3 Не нашкодьте.

Незважаючи на те, що ми маємо найкращі наміри, ми так чи інакше ненароком можемо нашкодити своїм дітям. Ми - всього-навсього люди і не можемо знати чи задовольнити усі їхні потреби. А це означає, що ми скоріше за все не додамо їм всієї любові, довіри, захисту та ін., яких вони потребують. Наше завдання - зробити все, що в наших силах. І єдиний шлях мінімізувати шкоду – дізнатися якнайбільше про себе та стежити за тим, як ви поводитеся у стосунках.

Те, що наші діти робитимуть щось, що нас дратуватиме – беззаперечний факт. Але чому стається так, що поведінка, яка вас змушує стати на диби, не виводить з рівноваги вашого партнера? Можливо, наші діти нагадують нам нашу власну поведінку, котру наші батьки колись оцінювали негативно. Може, для вас самих не було нормальним плакати чи виявляти емоції. І тому коли ви бачите, як ваша кохана малеча ридає, це зачіпає ваші власні почуття та викликає несхвалення. Як ви реагуєте в такому випадку?

Чи чините ви з позиції розуму, усвідомлюючи правило «90/10» – що 10 відсотків того, що вас дратує, це реальні чинники, а решта 90 – лише ваша особиста реакція на дійсність. Чи ви і далі несвідомо пропускаєте повз вуха ті уроки, які вам життя давало ще в дитинстві? Більшість з нас, самі того не розуміючи, передають з покоління у покоління негативні риси. Цю традицію ми хочемо перервати на наших дітях, але зазвичай це нам не вдається.

Один з шляхів стати більш свідомим батьком – стати мудрим партнером у шлюбі. Якщо придивитися, то у ваших дітях вас дратує те саме, що і в чоловікові чи дружині. Якщо ж ви разом з вашою половиною працюєте над тим, щоб наблизити стосунки між собою до ідеалу, то матимете змогу краще зрозуміти та сприйняти вчинки власних дітей, не виливаючи на них ураган негативних емоцій.

Найбільший подарунок, який ви можете зробити своїм дітям, - працювати над власними стосунками у сім’ї. Одних добрих намірів не достатньо – поставте свій шлюб у пріоритет.