Видео дня
СКАРБНИЧКА ЛОГОПЕДА: Прийоми збагачення та уточнення мовного словника дитини
На другому-третьому році життя дитини, в період інтенсивного освоєння складу рідної мови, розвитку форм та функцій мовлення, особливого значення набуває формування мовного словника. Оволодіння словниковим складом рідної мови в цьому віці тісно пов’язане і зумовлює вдосконалення вимови слів у дітей, оволодіння граматичними нормами мови. Основним прийомом формування правильної вимови на даному етапі є наслідування мовлення дорослих, внаслідок чого малюк покращує власну вимову звуків у словах.
Процес оволодіння граматичною будовою мови і задачі словникової роботи тісно пов’язані між собою. Оскільки використання слів в контексті зумовлює побудову з них речень, а відповідно і граматичну зміну слів, узгодження їх один з одним.
Як відомо, всі діти – різні, а тому володіють різними рівнями засвоєння слів. Одні малюки розуміють слово, але не використовують його в мовленні; другі – впізнають і називають предмет, дію, якість, відношення, але лише у визначених умовах; треті – розуміють і правильно використовують слово в будь-яких доступних їм зв’язках і відношеннях.
Мовний словник повинен включати загальні групи слів:
- назви предметів, дій з ними їх якостей і відношень із найближчого оточення малюка; - узагальнюючі поняття («іграшки», «посуд», «меблі», «одяг», «фрукти»), що об’єднують знайомі дітям предмети попередньої групи; - назви предметів відносно далекого, але зрозумілого для малюка змісту, характерні для них дії, якості, відношення («транспорт», «тварини та їх дитинчата»); - різні частини мови, що характеризують відносини між дитиною і дорослими та однолітками.
Які ж існують прийоми збагачення і уточнення мовного словника дитини?
Показ предмета і його називання. Для того, щоб уявлення про предмет було чітким, потрібно уважно роздивитись його разом з дитиною і назвати.
Прохання-пропозиція вимовити (сказати) певні слова. Наприклад: «Сорока-ворона на припічку сиділа. – Скажи: «на припічку сиділа».
Пояснення значення предмета. Цей прийом посилює інтерес до слова, забезпечуючи повноцінне його розуміння. Наприклад: «Це – праска. Нею прасують білизну. Це – ніж. Він гострий. Ним нарізають хліб. Якщо необережно користуватись ножем, можна порізати руку.»
Доручення, які вимагають від дитини відповіді-дії (знайди, покажи, дай, принеси, зроби щось).
Використання дорослим нового слова у поєднанні з різними знайомими словами. «Дзьобає. Курочка дзьобає. І курчатка дзьобають. Дзьобають зернятка. Курочка швидко дзьобає. І курчатка намагаються швидко дзьобати.»
Вищезазначені прийоми, а також їм подібні, допомагатимуть закріпити в пам’яті дитини назви предметів, дій, відношень тощо, спонукатимуть малят вимовляти потрібні слова.
