Видео дня
Розвиток мовлення дітей другого року життя. Частина 2
Найбільші можливості для розвитку розуміння, а головним чином, для розвитку активного мовлення створюються в періоди, вільні від годування, одягання і вкладання спати. В ці відрізки часу з дітьми проводяться різні види спеціальних занять. Розподіл за видами вироблено з урахуванням тих наочних засобів, які можуть бути використані на іграх-заняттях. В якості наочних засобів виступають живі і неживі об'єкти, іграшки, зображення предметів і іграшок на картинках, художнє слово.
Велике значення в розвитку мовлення дитини має знайомство з тваринами, з рухомим транспортом. Зазначені об'єкти знаходяться в постійній зміні, а це викликає і підтримує у дітей мимовільну увагу. У подібних випадках дорослий констатує всі зміни («Дивись, Тарасику, собачка біжить. Ось вона зупинилася і шукає щось. Знайшла кістку і їсть. Втекла собачка»).
Спостереження за тваринами або транспортом залишають глибокий слід у пам'яті дитини. Через деякий час можна оживити отримані раніше враження і викликати дитину на розмову. До повторних спостережень дітей треба спеціально заздалегідь готувати («Зараз підемо гуляти і подивимося, які машини їздять по вулиці» тощо). Мовлення дорослого в процесі спостереження може виконувати різні завдання: короткий опис особливостей об'єкта, що спостерігається, дій, які він виконує, і т. д.
Ефективним засобом розвитку мовлення є картинки. Спочатку дітей привчають до того, що на картинці не сам предмет, а його зображення. З картинкою не грають, її розглядають. На цьому етапі дітям переважно показують картинки із зображеннями окремих предметів. Потім доцільно демонструвати предмет в дії («Собачка біжить», «Кішка сидить») і, нарешті, нескладні сюжети з життя дітей з участю тварин («Дівчинка сидить на стільці, біля її ніг лежить собачка»).
На 2-му році життя велике значення має оволодіння дитиною різними способами дій з предметами. Основними предметами, з якими взаємодіють діти, є іграшки. На перших заняттях використовується яка-небудь одна іграшка (кішка, собака) і докладно розглядаються її особливості. Після знайомства з нею на наступних заняттях показуються дії, характерні для цієї тварини: спочатку - одна-дві, потім - три-чотири.
Велике враження на дітей справляє показ двох іграшок, в ході якого визначається їх схожість або відмінність. Крім того, проводяться найрізноманітніші заняття: «чудесний мішечок», пошук, перебігання з метою розглядання та розповіді про іграшку, вибір однієї іграшки серед кількох, порівняння іграшки з її зображенням на картинці. Заняття з використанням іграшок важливо проводити таким чином, щоб діти мали можливість не просто розглядати, тримати іграшку, але й взаємодіяти з нею. Оволодінню діями передує засвоєння слів. Діям з іграшками дітей треба навчати. Систематичне навчання розвиває здатність до наслідування. По мірі оволодіння діями дитина стає балакучою. Цінним є те, що в результаті накопичення дій з іграшками збагачується самостійна гра дитини.
Для розвитку мовлення необхідно широко застосовувати художнє слово, особливо твори народної творчості - вірші, казки, жарти, примовки, потішки, в яких яскраво прослідковується ритм, рима, супровід діями (загальні рухи, рухи ногами, руками, пальчиками). Спочатку вони даються з опорою на наочність (дорослий сам показує рухи, дії або залучає для цього іграшки). Згодом дитину слід навчити слухати подібне мовлення дорослого та активно реагувати на нього.
У розвитку розуміння мовлення велике місце повинні займати спонукання, спрямовані на виконання дітьми різноманітних дій: «дай», «покажи», «принеси», «поклади», «піди», «візьми», «знайди». За допомогою цього методу формується орієнтування в навколишньому, розуміння назв предметів і дій, але недостатньо активізується власне мовлення дитини. Тому після того, як дитина виконала конкретне доручення, необхідно, особливо у другому півріччі 2-го року, питати: «Що ти мені приніс? Куди поклав? Куди ходив? Де взяв? Де знайшов?» Навчання назвами дій відбувається також у процесі показу дітям способів дій з іграшками. Після показу і під час виконання дій дитину слід щоразу питати: «Що ти робиш?»
Істотним прийомом розвитку мовлення є прийом запитань. На 2-му році життя (особливо в другому півріччі) дітям можна і потрібно ставити найрізноманітніші запитання. При цьому слід мати на увазі, що не на всі з них діти дають відповіді. Відповіді можуть бути отримані не відразу, а через деякий час. Питання «де?» (предмет, іграшка) дитині починають задавати ще на 1-му році життя. Спочатку це робиться з метою залучення уваги дитини до предмету. Після питання показується і називається предмет. Від дитини потрібно, щоб вона проявила активність у відповідь на це питання. В першу чергу дитина розуміє це питання у значенні назви предмета (незалежно від його розташування), потім вказує його місцезнаходження.
Дуже рано дітям задають питання: «Хто це? Що це?», але вони можуть відповісти здебільшого в другому півріччі, а іноді тільки в кінці 2-го року. Після цих питань також доцільно вимовляти слова, що позначають предмети або дії. До того періоду, коли діти навчаться відповідати на запитання словами, вони використовують різні допоміжні засоби, супутні мовного спілкування: жести, міміку, рухи, дії, окремі звуки і звукосполучення. Педагогічна цінність питань полягає в тому, що вони активізують розумовну діяльність дітей.
Для розвитку активного мовлення важливими є прийоми, які в першу чергу спонукають дитину вимовляти певні слова. Навчаючи дитину вимовляти слова, насамперед дорослий дає зразок: «Це лялька, це собачка, а ось ведмедик тримає м'яч». Потім спонукає дитину самостійно вживати ці слова окремо або в поєднанні з іншими, щоб одне і те ж слово виступало в різних смислових контекстах: «Ляльку звуть Катя. Катя хороша. Катя пішла гуляти. Треба погодувати Катю, потім укласти спати». Для активізації засвоюваних слів, окремих фраз застосовуються словесні прийоми: «Скажи те. Повтори те-то. Поклич того-то. Попроси те-то». У роботі з дітьми раннього віку важливо на одному і тому ж занятті або в якій-небудь конкретній ситуації спілкування використовувати різні прийоми розвитку мовлення. Наприклад, попросити знайти іграшку («Тарасику, де ж у тебе собачка?»). Після того як він знайде собачку, запитують: «Як вона гавкає? Де спить? А ще у тебе є собачка?» Після цього слід кілька разів (3-4) попросити дитину повторити слово: «Тарасику, скажи: «собачка» (вимовляти 3-4 рази).
