Безплідний шлюб – проблема сьогодення

Безплідний шлюб - одна з найбільш важливих і складних медико-соціальних проблем. Частка безплідних шлюбів на території країни знаходиться в межах від 8-12% і не має тенденції до зниження. Відомо, що якщо частота безплідних шлюбів досягає або перевищує рівень 15%, то проблема безпліддя набуває державного значення, так як впливає не тільки на конкретних індивідуумів, але на суспільство в цілому, знижуючи соціальну та професійну активність цієї групи населення.

Впровадження сучасних гормональних, ультразвукових та ендоскопічних методів діагностики дозволило визначати форми безпліддя і розробляти тактику лікування хворих протягом декількох днів обстеження, тоді як раніше на це були потрібні місяці і навіть роки. Таким чином, безсумнівна економічна доцільність застосування саме сучасних високоінформативних діагностичних методик, незважаючи на їх більш високу вартість.

Видео дня

Перший крок - діагностика

При першому ж зверненні пацієнтки гінеколог на підставі:

• анамнезу ; • перенесених захворювань; • характеру менструального циклу і статевого життя; • клінічного обстеження; • гінекологічного обстеження; • кольпоскопії; • УЗД і сонографії;

отримує достатньо інформації для визначення плану (програми) подальшого обстеження подружньої пари.

На підставі аналізу отриманих результатів можна вибирати більш конкретні програми подальшого дослідження, розділивши жінок на вікові групи до і після 35 років і припускаючи такі форми первинного чи вторинного безпліддя:

• Трубно- перитонеальне безпліддя. • Ендокринна безплідність. • Безпліддя, пов'язане із зовнішнім генітальним ендометріозом або міомою матки. • Патзооспермія у чоловіка (лікування у андролога). • Імунологічне безпліддя.

Два етапи на шляху до щастя

Ендометріоз як причина безпліддя займає 3-е місце. Являє собою розростання тканини, схожої за морфологічною будовою з ендометрієм, за межами звичайної (порожнина матки) її локалізації. Серед усіх форм ендометріозу найбільшу питому вагу як причина жіночого безпліддя займає зовнішній ендометріоз (ендометріоїдних ураження розташовуються за межами матки: очеревина, яєчник, маткові труби). Комплекс клініко-анамнестичних даних дозволяють запідозрити ендометріоз вже на етапі першого амбулаторного обстеження. Основними інструментальними методами діагностики є УЗД (діагностика ендометріоїдних кіст здійснюється з точністю до 94%) і лапароскопія. Останній - найбільш точний метод, дозволяє провести пряму візуалізацію ендометріоїдних гетеротопій, у тому числі малих розмірів, уточнює характер уражень і ступінь їх розповсюдження. Лікування завжди двоетапне. Перший етап - термічна деструкція всіх виявлених вогнищ, видалення ендометріоїдних кіст яєчників (із збереженням функціональної тканини яєчника). Другий етап - медикаментозне (гормональне) лікування, не менше 6 місяців. Після закінчення лікування і відновлення овуляторного менструального циклу вагітність настає у 52-73% жінок. Причому більшість вагітностей настає в перші 6-8 місяців після закінчення лікування. При відсутності ефекту обов'язково подальше спостереження, лікування і вироблення індивідуального плану.

Пам'ятайте! Безпліддя - не вирок!